Chapter 1
На вулиці було сонячно і приємно. Сем- 22- річний хлопець із коротким коричневим волоссям, одягнений у просту футболку та сині джинси прогулювався вулицею з телефоном у руці, зовсім нічого не помічаючи навколо. Через це раптом врізався у стовп і ледь не впав. Він швидко відступив, потер лоба рукою, після чого збентежено подивився на стовп. І раптом помітив на ньому оголошення.
-“У цирку не вистачає артистів. Просимо вас долучитися”.
Що..? Який ще цирк..?
-промовив Сем, прищулено дивлячись на оголошення, яке зовсім не було схоже на нормальне. Це був просто звичайний аркуш А4, на якому кривим почерком були виведені букви. А ще на ньому були зображені дивні різнокольорові малюнки -ніби їх малювала дитина.
Сем довго дивився на цей листок, після чого знизав плечима і сказав:
-А чому б і ні?
Після цього він швидко сфотографував оголошення і пішов далі.
...
Наступного дня Сем прийшов на місце призначення у вказаний час.
-Так… ну ніби це тут?
-сказав він сам до себе, поглядаючи в телефон, де була фотографія листка. Але коли він озирнувся, то побачив, що навколо немає жодних будинків чи місць, які могли б нагадувати цирк або хоча б місце для вистав. Це більше було схоже на занедбаний самотній район, де стояли дивні прибудови. А перед Семом були сходи, що вели під землю. Схоже, це був підвал.
-Може, мене просто надурили?
-подумав він, після чого розчаровано зітхнув і розвернувся, щоб піти геть.
Але раптом почув тиху музику.
Сем завмер. Музика була дивною -ніби поєднання барабанів, мелодії та труб, суцільна какофонія. Сем розвернувся і зрозумів, що звук долинає з того підвалу. Він трохи розгубився і не знав, як реагувати. Потім ще раз озирнувся. Нікого поруч не було. Сем перевів погляд на підвал.
Чи хороша ідея -йти у підвал, з якого долинає музика? Звичайно, ні. Але хіба Сем міг упустити таку можливість і нарешті побачити у своєму житті щось цікаве й небуденне?
Він зібрався з думками, після чого підійшов до сходів і почав обережно спускатися вниз, зникаючи у темряві.
